Олена Марченко народилася 3 лютого 1978 року в місті Моршин на Львівщині — невеликому курортному містечку, відомому мінеральними водами. Здобула дві вищі освіти, базову юридичну — у Львівському державному університеті. На відміну від багатьох фігурантів київських земельних справ, які прийшли в муніципальну сферу через бізнес чи політичні призначення, кар'єра Марченко формально виглядає як шлях кваліфікованого юриста через державну службу та приватну юридичну практику.
У 2017–2020 роках Марченко обіймала посаду першої заступниці директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА — органу, який відповідає за міські будівельні програми, розподіл житла для пільгових категорій містян та супровід будівельних проєктів за бюджетні кошти. Це досвід, який дав їй глибоке розуміння того, як у Києві ухвалюються рішення на перетині будівництва, землі та бюджетного фінансування.
Паралельно з державною службою Марченко була пов'язана з юридичним бізнесом: на момент обрання депутаткою у 2020 році вона обіймала посаду заступниці керуючого партнера в юридичній фірмі «Senators» — компанії, що спеціалізується, серед іншого, на супроводі земельних та будівельних питань для приватних клієнтів. Така комбінація — досвід роботи в профільному департаменті КМДА плюс юридична практика із земельно-будівельною спеціалізацією — зробила Марченко доволі типовою фігурою для депутатського корпусу, що формує земельну політику Київради.
25 жовтня 2020 року, на чергових місцевих виборах, Олена Марченко була обрана депутаткою Київської міської ради IX скликання за списком партії ВО «Батьківщина». У Київраді вона увійшла до постійної комісії з питань архітектури, містобудування та земельних відносин — органу, який попередньо розглядає буквально кожне рішення про передачу, оренду чи зміну цільового призначення земельної ділянки в місті, перш ніж воно потрапляє на голосування сесії.
Очолював цю комісію інший депутат — Михайло Терентьєв, депутат від «УДАР Віталія Кличка», який згодом теж стане фігурантом справи «Чисте місто». Сам факт того, що в одній комісії, яка ухвалює ключові рішення щодо розподілу землі, опинилися депутати від різних, формально опозиційних одна до одної партій — «УДАР» та «Батьківщина» — ілюструє типову для Київради картину: партійна приналежність депутатів часто менш важлива для розуміння реальних альянсів, ніж їхня участь у профільних комісіях, де вирішуються конкретні майнові питання.
6 лютого 2025 року НАБУ та САП оголосили про операцію «Чисте місто» — викриття організованої злочинної діяльності, пов'язаної із заволодінням комунальною землею Києва через «туалетну схему» (оформлення прав власності на фіктивні споруди для отримання земельних ділянок в обхід торгів). Серед фігурантів справи опинилася і Олена Марченко.
За версією слідства, роль членів земельної комісії, зокрема Марченко, полягала в забезпеченні проходження потрібних земельних питань через комісію — погодженні, голосуванні чи неперешкоджанні розгляду питань, пов'язаних з ділянками, на які організація Дениса Комарницького оформлювала фіктивні «об'єкти нерухомості».
7 лютого 2025 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) розглянув клопотання щодо запобіжного заходу для Марченко та обрав їй тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 50 мільйонів гривень. Це найбільша застава серед усіх фігурантів справи — більша, ніж застава колишнього голови земельної комісії Михайла Терентьєва (близько 20 млн грн) та заступника голови КМДА Петра Оленича (15 млн грн).
За даними журналістів, Марченко внесла заставу та вийшла на свободу.
Один із найбільш промовистих фрагментів матеріалів справи «Чисте місто», на який звернули увагу журналісти видання Kashtan News у хронології подій, стосується саме епізоду з пропозицією хабаря членкині земельної комісії Київради. За даними публікації, в матеріалах справи фігурує сума 100 000 доларів США — саме стільки, за версією слідства, могло бути запропоновано членкині комісії за сприяння в проходженні певного земельного питання.
Якщо вірити матеріалам слідства, ціна голосу одного члена профільної комісії Київради з питань землі вимірювалася сумою у шестизначних доларах — і це лише один задокументований епізод з усієї системи, яку слідство називає «Чисте місто».
Цей епізод важливий не лише сам по собі, а й тому, що дає уявлення про порядок цифр, якими, за версією слідства, оперувала система: якщо за вплив одного члена комісії пропонували суму, еквівалентну кільком мільйонам гривень, то загальна вартість «послуг» з проведення через Київраду земельних рішень на десятки і сотні мільйонів гривень може суттєво перевищувати офіційно задекларовану шкоду у 95 млн грн вартості самих земельних ділянок.
За відкритими даними, чоловік Олени Марченко, Іван Марченко, є співвласником компанії «Центробуд-комплект» — підприємства, пов'язаного з будівельною галуззю. У подружжя двоє дочок — Анастасія та Марія. Наявність у найближчому родинному колі бізнесу, пов'язаного саме з будівельною сферою — тією самою сферою, яку курирує комісія, членкинею якої є сама депутатка — журналісти зазначають як один з елементів картини потенційного конфлікту інтересів, хоча прямого зв'язку між діяльністю «Центробуд-комплекту» та епізодами справи «Чисте місто» в опублікованих матеріалах не встановлено.
Олена Марченко — приклад того, як у справі «Чисте місто» опинилися не лише профільні чиновники КМДА на кшталт Петра Оленича, а й депутати Київради, обрані за списками різних партій. Її кар'єрний шлях — від заступниці директора Департаменту будівництва КМДА до членкині земельної комісії Київради від «Батьківщини» — поєднав адміністративний досвід роботи з будівельною документацією та депутатські повноваження впливати на земельні рішення.
Найбільша застава серед усіх фігурантів справи (50 млн грн) та задокументований епізод з пропозицією хабаря в 100 тисяч доларів вказують на те, що, за версією слідства, роль членів земельної комісії — включно з депутатами, формально не пов'язаними з командою мера, — була не менш значущою для функціонування схеми, ніж роль профільних посадовців КМДА. Справа залишається в провадженні ВАКС, остаточних судових рішень станом на момент публікації не ухвалено.
Матеріал підготовлено на основі публікацій Forbes Ukraine, Судово-юридичної газети, KyivTime, CHESNO, Kashtan News та КиївВлади. Підозри правоохоронних органів не є вироком суду. Марченко О.І. вважається невинуватою до набрання вироком законної сили.